Ти мене вибач що я став дорослимI вже минула сорок третя осiньЯк я побачив перший раз свiй дiмМам!а можна я до тебе завтра приїдуI ми на кухнi не одну годинуСобi на рiзнi теми посидим
Бій на світанні, сонце і дим. Мало хто знає, що ж буде з ним. Що буде завтра в юних думках – В когось надія, а в кого страх. Гілля калин похилилося. Мама, кому ж ми молилися? Скільки іще забере вона Твоїх дітей не твоя війна? Стали батьками доньки й си
.::Я краплею з дощу, що впаде мов між нами чекаю і молю торкни мене вустами закохана у тінь сама я тінню стала почувши слово ти я в небеса пристала::.